Одним із найцікавіших і найколоритніших свят у народному календарі українців є свято Івана Купала, що відзначається у день літнього сонцестояння.

Коли наші предки жили у злагоді з природою, з уявленнями, що все на світі живе і має душу, і все навколо було магічним і водночас таким повсякденним – люди шанували бога Купайла і саме Сонце.

У час, коли ніч найкоротша, коли cвітло бореться з темрявою, коли все навколо наповнюється своєю найвищою силою, діти і дорослі збиралися біля води і запалювали багаття. Це була ніч для співів і танців, для ігор і ворожінь, але водночас і час для очищення і лікування.

На садибі Панаса Мирного у партнерстві із «Полтавською хвилею» відбулося яскраве етнографічне дійство, присвячене святу Івана Купала.

Разом із гостями ми поринули у давні традиції: плели барвисті вінки, прикрашали купальське гільце, співали народних пісень, слухали живу музику, сміялися, спілкувалися і творили особливу атмосферу, сповнену щирості, світла і любові до рідної культури.

Цей вечір став нагадуванням, що українські традиції – це не лише сторінки історії. Вони живуть у наших голосах, у піснях, у теплих зустрічах і в людях, які бережуть їх з любов'ю.

Аромат польових трав; пісні, що линуть над вечірньою садибою; вінки із живих квітів; вогнище біля водойми і тепле світло літнього сонця – саме такою запам'ятається нам Купальська ніч.
Дякуємо кожному, хто розділив із нами ці особливі миті. Разом ми створили справжню магію цього вечора – живу, натхненну, світлу і таку українську.
Нехай ці теплі спогади ще довго зігрівають наші серця, а давні звичаї, українські пісні і щирі зустрічі продовжують єднати нас, надихати та передавати красу наших традицій із покоління у покоління.