Могутній Дніпро діє як магніт, притягуючи людей своєю красою та величчю. Це серце і душа України. Протягом століть Дніпро символізував зв’язок між поколіннями, підтримуючи українство в його прагненні до волі та щасливого життя. Ніхто й понині не знає, які ще секрети таїть він у своїх водах... Історія освоєння цієї великої ріки налічує тисячоліття – від кам’яного віку до новітніх часів. Здавна річка годувала й давала сили. Дніпро є свідком історії нашої країни, багато чого бачили його води: смертоносні війни та розквіт мирного життя, гігантські будівництва та їхні страшні наслідки…

Прямих історичних свідчень небагато, але на основі археологічних даних відомо, що річка Дніпро та її басейн були свідками пересування різних стародавніх культур і народів, а найдавніші докази присутності людини датуються епохою палеоліту. На зміну древнім народам прийшли кіммерійці, а згодом і скіфи. Перші письмові згадки про «головну річку Скіфії» з’являються за часів Античності у працях грецького філософа, історика та географа Геродота, який був вражений величчю річки, відомої на той час під назвою Борисфен, що означало «ріка, яка тече з півночі». У наступні століття землі сучасної України вже мали досить строкатий етнографічний склад: сарматів поступово витісняють мадярські та фіно-угорські племена, у тому числі готи і гуни, ближче до Середньовіччя величезні території Степу займають тюркські кочові групи з Центральної Азії – печеніги та половці, тоді як у північних регіонах формуються давні протослов’янські та слов’янські народи. З огляду на ці переміщення народів, згадки про Дніпро можна знайти в різних історичних джерелах під різними назвами: від гуннського Var до тюркського Özü, і, зрештою, до різних інтерпретацій Дніпра, як він відомий сьогодні – від латинського Danapris, та Niepr, арабського Dnabr і старослов’янського Днѣпръ, до сучасного Днєпр, Дніпро, Дніпр. Хоча походження назв є дискусійним, схожість зі скіфськими Dānu Apr (глибока річка) і Varu (широка) або сарматським Dānu Apara (дальня річка) дозволяє припустити, що розмір і розмах річки викликали захоплення у наших давніх предків.

У ІХ столітті на землях навколо середньої течії Дніпра сформувалося ядро слов’янської держави, столицею якої став Київ. Київська Русь була однією з наймогутніших держав на континенті. Хоча її могутність та успіх, звичайно, були зумовлені багатьма факторами, річка Дніпро може впевнено привласнити собі певну частку заслуг, як головна водна артерія знаменитого середньовічного торгового шляху, відомого як шлях Із Варяг у Греки, який з’єднував Балтію та Скандинавію на півночі з Чорним морем на півдні, і, таким чином, зробив значний внесок в економічний розвиток Русі. Окрім свого комерційного значення, Дніпро відігравав центральну роль у військових успіхах держави, як завдяки стратегічному природному захисту, що його широке русло надавало містам, заснованим на його берегах, так і завдяки численним успішним військовим походам вниз по Дніпру.

Про значимість Дніпра на той час відомо зі згадок, що збереглися до наших днів в історичних рукописах, включно з найвідомішою «Повістю временних літ», а також епічною поемою «Слово о полку Ігоревім», написаними старослов’янською мовою і датованими XII століттям. У цих творах Дніпро іноді поетично називають «Славутичем», що означало «слов’янська ріка», або ж «славна ріка». Саме у водах Дніпра (точніше, у місці злиття Дніпра з його притокою Почайною у Києв) народ Русі відмовився від язичництва на користь християнської віри. По Дніпру та його притоках поширювалась культура Київської Русі – писемність, архітектура, мистецтво.

У наступні століття славетна річка стане свідком періоду, що в історії України відомий міжусобицями, питаннями престолонаслідування, роздробленістю, війнами і, врешті-решт, занепадом і розпадом колись могутньої середньовічної держави.

Хоча Дніпро завжди відігравав життєво важливу роль для суспільств і цивілізацій, які розвивалися вздовж нього та навколо нього, мало хто міг би стверджувати, що був ближчим до Дніпра та його дикої природи, ніж козаки: з другої половини XVI і до кінця XVIІІ століття за дніпровськими порогами існувала Запорозька Січ, яка неодноразово змінювала своє місце розташування, проте завжди залишалась в межах берегів Дніпра. Луки, заплави, протоки, струмки та озера – в тому числі знаменитий Великий Луг – утворювали готову природну фортецю та ідеальний притулок. Дніпро відігравав центральну роль у способі життя та ідентичності козаків, захищав їх від ворогів і давав їм достатню кількість їжі. Самі козаки ласкаво називали Дніпро «своїм братом», а лоцмани називали його «козацьким шляхом». Слугуючи природним бар’єром, який забезпечував козакам стратегічну оборонну позицію проти різних супротивників, річка Дніпро також сприяла їхньому судноплавству, мобільності та комунікації. Саме Дніпром козаки здійснювали свої легендарні походи. Великий Луг став місцем розквіту козацької громади з її демократією відкритого поля, військовою організацією, відданістю справедливості та любов’ю до свободи. Козаки вибороли собі право на самоврядування і незалежну козацьку державу, що з’явилася на багатьох європейських картах, об’єднуючи території по обидва боки Дніпра в одне ціле, символічно позначаючи землі, які згодом складуть те, що сьогодні називається державою Україною.

Понад Дніпро гуде метро,
і рибоньці не спиться.
І журиться старий Дніпро,
і сон Дніпрові сниться,
що є у водах дивна Січ
< … >
мій хлопчику чудовий:
чи гостра шабелька твоя,
чи коник твій готовий,
щоб захистити ліс від сліз,
і рідну нашу річку,
і те подвір’я, де ти зріс,
і зайчика, й лисичку?..
Ну що ж: я бачу, ти – козак,
Ти – серденько хоробре.
Ти підростеш, твій коник – теж,
і все в нас буде добре…
Іван Малкович, «Понад Дніпро гуде метро» (колискова для сина)

В першу суботу липня традиційно відзначаємо Міжнародний день Дніпра. Цей допис за матеріалами звіту «Dnipro River Integrated Vision Інтегрована Візія Річки Дніпро» (https://ro3kvit.com/ua/projects/dnipro-river-integrated-vision) підготували бібліотекарі бібліотеки-філії № 1 ЦБ Полтавської МТГ.
Знаймо, бо ми того варті!