Працівники Центральної бібліотеки продовжують знайомити вас із тими, хто тримає в руках і зброю, і перо. Серед них — Ілля Тітко, ветеран російсько-української війни, письменник і людина глибокої внутрішньої сили.

«Війна — це не “ра-ра”-захоплення з художньої літератури та фільмів… Війна — це бруд, біль, страждання та смерть…» — ці слова, сказані ним без пафосу й прикрас, стали лейтмотивом його життя і творчості. У мирному житті — провідний інженер у Калуші, люблячий чоловік, батько та дідусь, — він двічі ставав до строю, коли Україна потребувала захисту.

Його військовий шлях розпочався у 2015 році. У 53 роки він добровільно вступив до лав Збройних сил України й служив у складі 59-ї окремої мотопіхотної бригади під Попасною на Луганщині. Після повернення до цивільного життя здавалося, що найважче вже позаду. Та в лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення, Ілля Михайлович знову одягнув однострій. Він очолив інженерно-саперну службу 79-го Калуського батальйону територіальної оборони та брав участь у бойових діях на Запоріжжі, зокрема під Гуляйполем. У липні 2022 року, досягнувши граничного віку перебування на службі, був звільнений із лав ЗСУ. Проте служіння Україні для нього на цьому не завершилося — воно просто змінило форму.

Після першої ротації з фронту в ньому визріла потреба осмислити й зафіксувати пережите. Так народилася книга спогадів «Формула крові», що побачила світ у 2019 році. Автор зізнається, що робота над нею стала непростою внутрішньою боротьбою, яка тривала понад рік. Він відчував відповідальність — перед побратимами, перед правдою, перед самим собою — за те, щоб жоден важливий спогад не розчинився в часі.

«Формула крові» швидко вийшла за межі України. У 2021 році книгу переклали англійською мовою та видали в Канаді, а вже в грудні того ж року вона отримала відзнаку Літературного конкурсу Канадського літературного фонду імені Пітерсона в Торонто. У жовтні 2024 року в Калуші відбулася прем’єра театральної інсценізації твору у виконанні театру «Легенда», що стала ще одним свідченням сили й актуальності написаного.

Повернувшись із фронту, Ілля Тітко продовжив допомагати іншим — уже в тилу. Працюючи в управлінні соціального захисту, він підтримував ветеранів, родини полонених і зниклих безвісти, допомагаючи їм адаптуватися до мирного життя. Нещодавно під час засідання Калуської міської ради його відзначили срібним значком «Калуш» і Почесною грамотою — як знак вдячності за бойову звитягу та щоденну працю на благо громади.

Донька ветерана, Олена Кузмірчук, дуже точно сказала про значення батькової творчості: «Усі ці емоції потребують форми вираження — інакше спогади можуть знищити вас зсередини».

Сьогодні Ілля Михайлович виходить на заслужений відпочинок. Та його слово продовжує жити. «Формула крові» говорить зі світом чесно і без прикрас — про війну таку, якою вона є насправді, і про незламність людини, яка, пройшовши через випробування, зуміла зберегти в собі світло.