Для українців зустріч із піснею — це не просто розвага. Здавна вона була нашою підтримкою у горі, джерелом сили у боротьбі та найщирішим вираженням радості. Сьогодні, як ніколи, ці мелодії лікують серця та дарують надію.

У стінах БФ№7 Центральної бібліотеки ПМТГ відбулося свято української душі. В рамках проєкту «Книга й пісня – два крила» до неї завітав театр української пісні «Родина калинова» під керівництвом заслуженого працівника культури України Світлани Прокопенко. Артисти подарували читачам та гостям незабутню програму — концерт «Пісня лунає – душа співає».

Програма заходу була надзвичайно насиченою та колоритною. Колектив порадував глядачів майстерним виконанням народних перлин. Справжній козацький драйв відчувався у піснях «Їхав козак молоденький» та «Їхали козаки полем». А ліричні оповіді про дівочу долю та красу у творах «В кінці греблі», «Ой гарна, я гарна» та «Ой дубе, ти дубе» змусили багатьох присутніх замислитися про вічне. Не обійшлося і без жартів — дотепна пісня та танок «Ой на горі цигани стояли» викликала щирі посмішки на обличчях.

Особливо зворушливим блоком стали пісні про найдорожчу людину — маму. Виконання творів «Мамина коса» та «Мамина вишня» розчулило залу до сліз, нагадавши кожному про рідну домівку та батьківське благословення.

Артисти вдало поєднали класику, як-от легендарну «Гуцулку Ксеню», із актуальними сьогоденними мотивами. Пісня «Війна війною, а город городом» стала символом нашої незламності та життєствердного оптимізму, який допомагає українцям триматися за землю.
Вечір був сповнений не лише музикою, а й акторською майстерністю. Світлана Прокопенко не лише керувала колективом, а й майстерно читала гуморески, а також здивувала всіх віртуозною грою на маракасах, акомпануючи баяністу під час пристрасного виконання «Самби».
Наталія Дрозд торкнулася глибинних струн душі, зачитавши уривок з поеми Тараса Шевченка «Наймичка».

Справжньою окрасою стали театралізовані сцени. Глядачі мали змогу спостерігати за паном Возним, який наполегливо залицявся до Наталки Полтавки, поки та твердо відстоювала своє кохання до Петра.

Фіналом свята стала пісня «Моя Україна». Коли зазвучали перші акорди, весь зал, наче по команді, піднявся на ноги. Артисти і глядачі співали в один голос, в один подих, відчуваючи неймовірну єдність та гордість за свою країну.

Дякуємо театру української пісні «Родина калинова» за цей теплий вечір! Поки лунає українська пісня — живе і перемагає наша нація.