20 вересня на садибі Панаса Мирного відбувся майстер-клас із виготовлення ляльки-мотанки. Учасники творчої майстерні змогли створити мініатюрну прикрасу міні-лялечку. Разом пізнавали непросту техніку мотанки та отримали неабияке задоволення від творчого процесу.
Вузлова лялька зроблена з тканини – лялька-мотанка. Назва походить від слова «мотати».

Українські ляльки етнографи почали досліджувати наприкінці ХІХ –початку ХХ століть. Відома невелика колекція ляльок М. Грушевського, зібрана в Суботові, Чигиринського повіту. Ляльки з Полтавщини (так звані решетилівські) були зібрані напочатку ХХ ст. засновником музею іграшки Миколою Бартрамом.

В основному ляльки призначалися для гри. Але були і обрядові, які використовували в дійствах, пов‘язаних з народними святами.
Навіть після одруження молодиці везли їх із собою у новий будинок до нареченого та зберігали у скринях, як сакральні обереги. Вузлик із хлібом в середині використовували як смоктун для немовляти. Потім його могли брати за основу для створення ляльки-забавки зробленої з підручних матеріалів.
Сенс символіки безликих ляльок забутий. Очі на обличі ляльки зазвичай не зображували, бо вони вважалися дверима у потойбіччя, а натомість мотали хрест, який символізував сонце.

У наш час вузлова лялька перетворилася на виставковий арт-об’єкт, предмет дослідження науковців та сакральний оберег, який уособлює в собі зв’язок поколінь.