Кожна країна пишається своїми національними стравами, адже вони стають своєрідною «кулінарною візитівкою», за якою державу впізнають далеко за її межами. В Україні також є страви, відомі, напевно, кожному: борщ, вареники, сало, галушки, пампушки.
Бібліотека-філія №12, продовжуючи етнопроєкт «Культура наша споконвічна», вирішила звернути увагу своїх користувачів на українську кухню — вивчати її, популяризувати та відроджувати забуті традиції.

Особливу увагу було приділено борщу — традиційній страві українців. Бібліотекарі розповіли, що існує понад 50 рецептів його приготування. Під час заходу дівчатка «варили» борщ на фліпчарті, а хлопчики рахували інгредієнти — їх виявилося більше двадцяти!

Також говорили про вареники та різноманіття їхніх начинок, тож не дивно, що дехто з присутніх одразу ж згадав про вечерю. Не оминули увагою й сало — його походження та способи приготування. На подив, більшість дітлахів зізналися, що найбільше смакує воно разом із борщем та часником.
Згадали й чимало страв, які були призабуті через історичні події: бабу-шарпанину, гамолу, тетерю, крупки та інші. Приготування деяких із них колись тривало 2–3 години.
Не оминули й постать нашого відомого земляка І.П.Котляревського — великого поціновувача української кухні. На згадку про «зварений борщ» дівчатка отримали красиво оформлені старовинні рецепти з «Енеїди», виготовлені Центральною бібліотекою ПМТГ.

На завершення заходу гості переглянули мультфільм «Жив-був пес», у якому яскраво зображено щедре українське застілля.
Отже, бібліотека — це місце, де час ніби зупиняється, а історія гармонійно переплітається із сучасністю. І ще раз ми переконалися: українцям є чим пишатися.