САЛІКОВСЬКИЙ Олександр Хомич (псевд.: О. Хоменко, О. Паський; 13.03.1866, с. Старий Потік Вінницького пов. Подільської губ., нині Потоки Жмеринського р-ну Вінницької обл.— 22. 11. 1925, Варшава)— журналіст, громадсько-політичний діяч. Батько Г. Саліковського. Навчався у Шаргородській духовній школі (нині Жмеринський р-н) і Камʼянець-Подільській духовній семінарії (нині Хмельницька обл.). Учителював, працював урядовцем Подільського губернського правління.

За політичну діяльність був декілька разів заарештований, 2 р. провів у засланні, 4 місяці— у Камʼянець-Подільській вʼязниці. 1904–06— редактор г. «Киевские отклики»; 1906–07— співвидавець і редактор г. «Киевский голос».

Переїхав до Москви, де 1912 і 1915–17 редагував ж. «Украинская жизнь», заснований місцевою українською громадою (спочатку спільно із С. Петлюрою, а згодом самостійно); 1913–15— редактор щоденної г. «Приазовский край» (м. Ростов-на-Дону, Росія). Разом із М. Грушевським взяв участь у виданні ж. «Промінь» (листопад 1916— 17). Член Української радикально-демократичної партії, Товариства українських поступовців. Після Лютневої революції 1917 очолив Української раду в Москві, від якої делегований до УЦР. У червны 1917 став членом ЦК Української партії соціалістів-федералістів. Від вересня того ж року— комісар УЦР у Київській губ. За Гетьманату 1918— член президії Всеукраїнського земського союзу, член Українського національного союзу.

Редагував г. «Трибуна», «Столичний голос», «Громадське слово». 20 травня— 15 жовтня 1920— Міністр внутрішніх справ УНР в уряді В. Прокоповича; відтоді— заступник голови РМ УНР; від 11 лютого 1921— член Вищої військової ради. На еміграції мешкав у Варшаві. Був редактром часописів «Українська трибуна» (1921–22), «Трибуна України» (1922–23), «Український сурмач», «Українська справа», співпрацював у г. «Діло», «Наше життя», «Robotnik».

Його особиста бібліотека (1500 одиниць зберігання) 1926 стала основою Української бібліотеки у Варшаві.

Джерело