9 березня у музеї Панаса Мирного відбувся літературний вечір «Тарас Шевченко і Панас Мирний: історії двох велетів».

Сьогодні виповнюється 210 років тому, хто став символом нації. Тарас Шевченко – не той недосяжний ідол, яким зробили його комуністи, поставивши собі на службу; не той старий сумний чоловік у смушевій шапці (він прожив всього 47 років!). А справжня людина зі своїми чеснотами і недоліками, захопленнями і вподобаннями. Чиї слова і переконання відгукуються нам і зараз.

Для Панаса Яковича він був учителем, прикладом для наслідування. Він писав про Шевченка так: «Огненне слово його наскрізь проймало серце не тільки тих, кому близьке було народне горе, а й тих, кому й байдуже було до того. Всі дивувалися красі та силі тієї простої мови, якою Шевченко виливав свої вірші. Увесь світ став прислухатися до його мови, а на Вкраїні вірші приймали як благовісне, пророче слово». Письменники жили в різний час, мали різні долі, але стали для свого народу голосами, що лунають крізь століття.

На літературному вечорі на садибі Рудченків говорили про вплив Шевченка на творчість Мирного, спільність поглядів і діяльності, зачитували уривки з «Кобзаря» разом з віршами Панаса Яковича.