Кожна велика мрія починається з мрійника.
Завжди пам'ятайте, що в вас є сила, терпіння і пристрасть,
щоб дотягнутися до зірок і змінити світ ...
(Гаррієт Табмен)

Своє коротке життя полтавець Олександр Шаргей, відомий усьому світу як Юрій Кондратюк, присвятив космонавтиці, космічним польотам і конструюванню міжпланетних кораблів. Він часто змінював адреси та місця роботи – працював кочегаром, мастильником вагонів на залізниці, робітником цукрового заводу, а у вільний час займався кресленням та формулами космічних польотів. У 1925-му підготував рукопис «Про міжпланетні подорожі», а за чотири роки власним коштом видав книгу «Завоювання міжпланетних просторів».

Він вивчав проблеми створення проміжних міжпланетних баз, використання сонячної енергії та гравітаційного поля небесних тіл, першим сформулював теорію багатоступеневих ракет. При цьому змушений був відхилити пропозицію Сергія Корольова про співпрацю – через побоювання викриття зміни прізвища і білогвардійського минулого. Та все ж йому не вдалось уникнути арешту: в 1930-му, коли без металу та цвяхів побудував найбільший у світі елеватор, в нагороду отримав 3-річне ув’язнення через донос про шкідництво. Пізніше потрапив у «шарашку», конструкторське бюро ОГПУ… Точне місце і дата смерті Шаргея-Кондратюка невідомі. За однією з версій, він загинув на фронті Другої світової в лютому 1942-го, за іншою – помер у концтаборі. Багато його ідей було використано у практичній космонавтиці, зокрема й при плануванні висадки американських астронавтів на Місяць, на зворотному боці якого іменем Кондратюка названо кратер… «Коли я на світанку у березні 1968 року із завмиранням серця стежив на мисі Канаверал за стартом ракети, що несла корабель «Аполлон» у напрямку Місяця, я думав у цей час про українця Юрія Кондратюка, який 50 років тому розробив ту саму трасу, по якій належало летіти нашим астронавтам», – згадував один із керівників американської космічної програми «Аполлон» Джон Хуболт.
Повоєнна біографія ще одного українця – це, власне, історія космонавтики. Перший штучний супутник Землі, собака Лайка в космосі. Потім Гагарін, всесвітній тріумф, іще десять космонавтів… Далі апарати «Венера», «Марс», «Зонд»… Йому підпорядковувалися десятки конструкторських бюро, науково-дослідних інститутів, проєктних організацій, підприємств. Але про те, чим займається, він не міг розповісти навіть рідним, що вже говорити про інших. Країна не знала свого героя. Був просто Головний Конструктор. Лише високе начальство, підлеглі, колеги та ті, кого він відправляв у космічні польоти знали, що за всіма космічними досягненнями стоїть він – Сергій Корольов. Всі інші дізналися про це вже по його передчасній смерті. Він помер під час операції, так і не опритомнівши – а газета «Правда» нарешті відкрила світу ім'я людини, яка подарувала людству космос. Все життя він страждав від своєї «невидимості», невідомості і, незважаючи на звільнення з тюрми, несвободи. Справді, нагороджений багатьма відзнаками, засекречений, постійно з охороною, як у золотій клітці, він відчував себе вічно полоненим і все життя линув до неба… Йому випала непроста доля, тернистий життєвий шлях, який починався на українській землі, з дитячої мрії, із захоплення від дивовижного польоту аероплана, за яким хлопчина спостерігав з плечей свого дідуся, ніжинського козака.

Згадаймо також Михайла Янгеля, з ім’ям котрого нерозривно пов’язані конструкторське бюро «Південне» та Південмаш, Володимира Челомея, творця потужної ракети «Протон» та системи для пілотованого польоту на Місяць, Валентина Глушка, творця потужних двигунів і керівника колективу, який зробив орбітальні комплекси «Салют» та «Мир». Чим була для цих людей їхня праця на величезну супердержаву, ілюзії щодо якої вони навряд чи мали – скажімо, Глушко у сталінську добу кілька років провів у ҐУЛАҐу? Про це можна тільки здогадуватися, не більше… За всією тією дуже складною технологічною працею стояла ще й величезна романтика, адже вихід у космос здавався людям того покоління втіленням однієї з найвеличніших мрій людства.

Цей допис підготували бібліотекарі бібліотеки-філії № 1 Центральної бібліотеки Полтавської МТГ. 12 квітня 1961-го року людина вперше полетіла у космос. З того часу у космосі побувало понад 550 людей, серед них і українці – Павло Попович, Георгій Береговий та Леонід Каденюк. 7-го квітня 2011 року на спеціальному планерному засіданні ООН була прийнята резолюція, яка офіційно оголосила 12 квітня – Міжнародним днем польоту людини в космос. Аерокосмічна Україна – це потужні наукові й конструкторські школи, без яких успіхи світової космонавтики були б, мабуть, скромнішими. Ці школи, ці традиції, сформували спосіб мислення дуже багатьох світових достойників теоретичної і практичної космонавтики. У нашій країні ця дата є ще й Днем працівників ракетно-космічної галузі України.
Знаймо, бо ми того варті!