Чи можна виміряти вагу пісні у долі народу? Чи можна прожити без тих голосів, які століттями тримають наше коріння й надають сили жити далі? Саме ці питання ставила й собі Полтава, коли Центр культури та дозвілля зібрав громаду на творчий вечір до 400-річчя з дня народження Марусі Чурай.
У залі панувала особлива тиша – тиша єднання, в якій оживає історія. Театралізований художній нарис «Маруся Чурай – царівна української пісні» відкрив для присутніх не лише образ юної легенди, а й живу енергію пісні, яка пережила віки.

Вечір став справжнім мостом між минулим і сьогоденням. Завдяки авторці проєкту Юлії Корженко, артисткам театру ім. М. В. Гоголя Катерині Єгоричевій та Лідії Кретовій, а також майстерному читанню Людмили Тимофєєвої слова та музика перетворилися на відчутний простір української душі.
Пісні Марусі Чурай лунали як символ нескореності, любові й пам’яті. Вони й нині нагадують нам: українська культура — це не лише спадщина, а й жива сила, яка формує наше майбутнє.

Шанування постатей, які заклали фундамент української культури, — це не данина минулому, а інвестиція в майбутнє. Це спосіб сказати світу: у нас є свої легенди, свої голоси, свої герої, яких ми повинні берегти і прославляти.