Петро Васильович Січко (1926–2010) — учасник українського національно-визвольного руху, дисидент, член Української Гельсінської групи, правозахисник і громадський діяч.
Народився 18 серпня 1926 року в селі Витвиця на Івано-Франківщині. Ще юнаком долучився до українського підпілля, а згодом воював у лавах УПА. У 1947 році був заарештований і засуджений на 25 років ув’язнення. Відбував покарання в таборах Кемеровської області, Тайшету та Колими.

Після звільнення повернувся в Україну, працював та виховував трьох дітей. У 1978 році став членом Української Гельсінської групи. За правозахисну діяльність разом із сином Василем зазнавав переслідувань і повторних арештів радянською владою.
Після проголошення незалежності України активно займався громадською та політичною діяльністю. Був головою Української християнсько-демократичної партії.

Пішов з життя 5 липня 2010 року в Ризі. Похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Життя Петра Січка — приклад незламності, мужності та вірності ідеї незалежної України.

Джерело