«Для мене почався вже суд історії. Я його не боюсь... Для мене вже з початку нашого руху ясним було, що наші національно державні змагання повинні перейти довгі щодо терміну і тяжкі своїми пробами митарства, поки ці змагання в певні державні форми скристалізуються... Я бачив, що українські партії мають силу революційну, деякі розкладову, а творчої, організаційної не мають. ...Вони не усвідомили головного: чи Україна, як самостійна держава, повинна в закордонній політиці спиратись на Европу чи на Москву – Азію? Виявилось, що азійська спадщина в нас – занадто ще сильна: с.-р., частина с.-д. (Винниченко) перевагу давали Москві, а не Европі. Спиратись треба було на Европу, яка, до речі, нас не знала і не розуміла, одночасно треба було творити власну силу. Чим скоріше у народу нашого скристалізуються почуття незалежности од Москви, тим скоріше ми матимемо самостійну Україну».

(З листа Симона Петлюри до генерала-хорунжого Миколи Удовиченка. 1922)
22 серпня напередодні Дня Незалежності України у Полтавському літературно-меморіальному музеї В.Г. Короленка пройшов освітньо-патріотичний захід, на якому відвідувачі ознайомилися з яскравими сторінками життя і державотворчої діяльності нашого видатного земляка Симона Петлюри.
Його внесок у розбудову незалежної Української держави у ті нелегкі часи важко переоцінити. Перш за все, це створення української армії. На жаль, уряд УНР – Генеральний Секретаріат – не був одностайним у питанні українського війська. Історики стверджують, що нестача власної боєздатної армії була фатальною для Української держави. Очевидно, Петлюра розумів це вже тоді, тому й узявся творити армію, українізуючи солдатів та офіцерів колишньої царської армії. Петлюра мав на меті повернути їхню енергію на благо новоствореної держави. За короткий час було розроблено ієрархію війська, дизайн військової форми, символіку різних родів військ та навіть систему нагород. Але головним надбанням цієї доби, без сумніву, став мотивований і відданий особовий склад.

Симон Петлюра усвідомлював, якою руйнівною або, навпаки, творчою силою може бути Церква в добу державного будівництва, тому він усіляко підтримував прагнення українців створити незалежну помісну Церкву. 1 січня 1919 року був прийнятий закон, згідно з яким українська Церква виходила з-під влади всеросійського патріарха, натомість мала створити власний орган управління – Українську Автокефальну Православну Церкву.
На початку 1919 року Петлюра подав ідею створення Української республіканської капели – хору, який міг би гідно представити українську пісенну культуру за кордоном. І капела блискуче виконала свою місію – впродовж її 2-річного турне країнами Європи про неї писали всі найбільші газети: «Якби в українській державі справи йшли так, як спів в цьому хорі, це була б перша держава в світі!»

Російська радянська пропаганда активно звинувачувала Петлюру у єврейських погромах, проте жодних підтверджених фактів чи висловлювань антисемітського характеру історики в Петлюри так і не знайшли. Навпаки, документи свідчать про зовсім інше. В уряді УНР євреям були надані нечувані повноваження: існувало перше в Європі Міністерство єврейських справ, чимало євреїв посідали високі посади в уряді й у війську, як, наприклад, сотник Армії УНР Семен Якерсон. Сам Петлюра підтримував Володимира Жаботинського, майбутнього ідеолога держави Ізраїль. Євреї отримали національно-персональну автономію. Петлюра підтримував ідею створення єврейських загонів самооборони.

12 квітня 1919 року Директорія видала прокламацію, в якій ішлося: «Український уряд буде всіляко боротися з порушеннями громадського порядку, викриватиме й суворо каратиме заводіяк, злочинців та погромників. І перш за все уряд не потерпить ніяких погромів, спрямованих проти єврейського населення України, і вживатиме усіх засобів для знешкодження цих мерзенних злодіїв». Наступного дня Симон Петлюра як верховний головнокомандувач українського війська видав наказ арештувати та віддати під трибунал усіх вояків, що підбурювали до погромів.
«Об’єднання всіх демократичних сил України всіх національностей, які стали на ґрунті самостійности нашої Республіки і участь їх в державному будівництві буде запорукою нашої перемоги над ворогами і запорукою нашого самостійного і ні від кого не залежного життя. Але вороги наші не сплять і уважно слідкують за кожним нашим кроком, аби тим чи іншим вчинком внести розлад серед нас і цим пошкодити скорішому здійсненню змагань нашого народу... Провокацією, на яку вони витрачають величезні суми, вони хотять розкласти нас зсередини, підкуплюючи злочинний елемент, який підбурює наших козаків до різних бешкетів і погромів над невинним єврейським населенням, і цим хотять накласти тавро погромників на чоло лицарів, які несуть визволення всім народам на просторах України.

Старшини і козаки Української Армії! Уникайте провокацій, а з провокаторами, хто сам чинить погроми та підбиває слабіших від нас, будьте безпощадними. Кара на смерть мусить упасти на голову погромників і провокаторів. Більше карности і дисципліно-карности я вимагаю від вас в цьому відношенні, щоб ні один волос не упав з голови невинного».
(Із відозви Симона Петлюри до Українських військ. 27 серпня 1919 року)
По завершенню заходу кожен з присутніх отримав у подарунок туристичний путівник «Симон Петлюра і Полтава» від Управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради.