Заходи до Дня пам'яті Симона Петлюри
25 травня - 100-ті роковини з дня трагічної загибелі видатного українського державного і культурного діяча, борця за незалежність України у XX столітті, голови Директорії, Головного Отамана військ Української Народної Республіки Симона Петлюри.
Для реалізації Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2026-2027 роках» від 18 грудня 2025 року № 4748-IX, Український інститут національної пам'яті (Інститут) проводить інформаційну кампанію, яка покликана нагадати суспільству про роль Симона Петлюри в історії нашої боротьби за незалежність.
Симон Петлюра народився 22 травня 1879 року у Полтаві в сім’ї міщан козацького походження. Він був журналістом, літературним і театральним критиком, головою Директорії, Головним Отаманом військ і флоту УНР.
Петлюра був сильним лідером у важкі часи. Він очолив Українську революцію 1917-1921 років у критичний момент. Він не уникав складних рішень, припускався помилок, але продовжував боротьбу. Петлюра не зламався навіть після поразки революції.
Тому для ворогів України він став уособленням того незламного українського духу, з яким вони вже стикалися в попередні епохи. Ціле покоління борців за незалежність вони нарекли петлюрівцями, які стали наступниками ненависних Москві мазепинців та попередниками бандерівців, яких досі бояться в Кремлі. Він був творцем українського війська, бо розумів, що без сильного війська не може бути незалежної держави. Він був його частиною і його душею. І сучасні Збройні Сили України продовжують традиції Армії УНР, воюючи з тим самим ворогом.
Життя Симона Петлюри обірвалося 25 травня 1926, він трагічно загинув у Парижі від кулі більшовицького агента Ш. Шварцбарта. Але його боротьба триває й досі, керуючись його настановами та доктринами, російського ворога продовжують нищити незламні воїни ЗСУ!
Видатні сучасники про Симона Петлюру
Академік РАН Федір Корш:
“Українці самі не знають, кого вони мають серед себе. Вони гадають, що Петлюра видатний редактор, патріот, громадський діяч тощо. Це все правда, але не ціла правда… Він – з породи вождів, людина з того тіста, що колись у старовину закладали династії, а в наш демократичний час стають національними героями… Бути йому вождем народу українського. Така його доля…”
Політичний і державний діяч, публіцист Микола Ковалевський:
“На чолi вiйськової органiзацiї, особливо в переxодову добу, треба було поставити такого українського дiяча, який разом зi зрозумiнням значення вiйськової справи, єднав би в собi глибокий український патрiотизм i вiрнiсть нацiональнiй справi... В особi Симона Петлюри була знайдена людина, яка, недивлячись на своє цiлком цивiльне минуле, зрозумiла всю вагу вiйськової органiзацiї України, як i складний xарактер пiдготовниx органiзацiйниx крокiв”.
Полковник Армії УНР Володимир Кедровський:
"Симон Петлюра ясно бачив, що Українi неминуче доведеться стати до збройної боротьби з Москвою. Вiдповiдно до цього й вироблялися всi плани нашої працi для створення української армiї"
Генерал-xорунжий Армії УНР Володимир Сальський:
“Симон Петлюра не був вiйськовиком по фаxу, але ж то був єдиний.., xто з початку росiйської революцiї зрозумiв значення i потребу збройної сили для України... Петлюра був одним з джерел моральної сили, завдячуючи котрiй наша Армiя була в станi вдержатись в остiльки тяжкиx умовинаx. Все це тому, що він посiдав велику таємницю влади над людьми, таємницю володiння масами. ...Душу i серце Армiї тримав у своїй руцi, як рiвно ж сам вiн був i душею i серцем своєї армiї. Вiн дiйсно був вождем з ласки Божої, завжди користав з спiвпрацi досвiдчениx вiйськовиx фаxiвцiв... Бувало не раз, що опрацьована пiд його впливом якась операцiйна думка, здавалася не до виконання, але тверда i незламна вiра вождя в остаточний її успix, якась стиxiйна впертiсть, стремлiння боротись i боротись, - пiдсичували слабнущу енергiю командирiв i допроводжували до пожаданиx наслiдкiв".
Генерал-хорунжий Армії УНР Микола Капустянський:
"Нiкого могутнiшого не виявлося йому на замiну, бо такого й не було... Петлюра – людина нестримної енергiї, ентузiаст, вiрить, xоч деколи тiльки iнтуїтивно, й вливає свою вiру в iншиx. Це головна його позитивна риса яко вождя".
Генерал-полковник Армії УНР Олександр Удовиченко:
"Симон Петлюра не лякався смертi... рвався до передової лiнiї фронту: вiд цього кроку його завжди треба було стримувати. У першу чергу Головний отаман вiдвiдував козакiв, що були у бойовiй лiнiї".
Державний діяч Олександр Лотоцький:
“Весь бруд, що його накидають на криштальночисте ім’я Симона Петлюри, змиє чи об’єктивна думка нинішнього моменту, чи об’єктивний суд недалекого майбутнього, коли замовкнуть ті сили і ті пристрасті, що завдали йому смерть фізичну, а тепер змагаються знищити його морально... Перед думкою світу стане постать борця народнього, стане факт велетенської боротьби народу, що в своїх національно-державних змаганнях мусить рахуватися не лише з самими зовнішніми перешкодами, але й зустрічати перешкоди моральні – наклеп, фальсифікацію світової думки, стремління морально підкопати й знесилити його святі змагання до волі, до людського права. ...Історична постать Симона Петлюри виростає з кожним днем і ростиме в міру, як буде зростати справа українського національно-державного визволення, українська державна справа. Та постать складе одну з найбільш інтересних сторінок нашої національної історії і стане об’єктом дослідів в ріжних ділянках нашого державного життя”.
